Опубліковано: 21.02.2025
Ведучий екскурсій та дегустацій Ярослав Русанюк: «Моя задача – подарувати гостям Шато Чизай емоції»
Ярослав Русанюк у команді виноробні Шато Чизай з січня 2023 року. До того був ведучим різноманітних заходів, адміністратором, працював у театрі, завклубом, як автор сценаріїв і концертів, на радіо і телебаченні. Туризм став новим викликом, що зацікавив динамікою та роботою з людьми. Сьогодні Ярослав – сомельє, ведучий екскурсій і дегустацій та керівник напрямку Туризму компанії. Ми скористалися нагодою (Міжнародний День екскурсовода, що 21 лютого), щоби поставити нашому Ярику кілька питань про те, як проводить екскурсії та дегустації для людей з усього світу, про Закарпаття та, звісно, вино.
– Зустрічаючи гостей у Шато, що прагнеш їм дати?
– Хочеться дати гостям емоцію. Інформація, радість, нові враження – це все добре. Але передовсім хочеться подарувати людям емоції, емоцію любові.
– Чи зробив за час праці якісь відкриття про туризм, про Закарпаття, про вино?
– Особливо про вино. Бо до роботи в Шато Чизай все вино для мене пахло … вином. А тепер це цілий світ ароматів і смаків!
– Точно під час екскурсій і дегустацій ділишся любов’ю до нашого краю. За що любиш Закарпаття?
– Дуже хочеться розкривати Закарпаття як крутий і перспективний регіон. Зокрема, і через якісне вино. Доводиться розповідати, що насправді закарпатське вино – не щось незрозуміле у пластикових пляшках, а тривала та шляхетна історія, це якісне й самобутнє вино, яке завойовує міжнародні нагороди.
А ще – не треба порівнювати Закарпаття з іншими регіонами та країнами, назвати його «українською Швейцарією». Закарпаття – це З, унікальний край, наша гордість і наша радість. Я часто вставляю закарпатську говірку у свої екскурсії, щоби додати колориту. Власне, взагалі люблю діалекти різних регіонів. Вважаю, що проблема України в тому, що ми мало спілкувалися між регіонами.
Й ось чим іще мені подобається ця робота – приїздять люди з різних областей і приносять частинку їхнього краю, ми стаємо ближчі, сприймаємо їхнє бачення України – а у нас велика та багатогранна держава. Дуже цікаво!
– Про що найчастіше під час екскурсії та дегустації запитують гості?
– Найпоширеніше питання – про порошкове вино, класика. Доводиться вкотре розвінчувати цей закоренілий міф, і пояснювати, чому порошкового вина не існує в принципі. На самій дегустації часто запитують: «а ви точно не додаєте у червоне вино ожину, малину? Я відчуваю ці відтінки в ароматі і смаку…». І коли відбувається швидка аерація, тобто, гості крутять у руках келих з вином: «А як це так – от спершу тут був аромат сливи, а наприкінці відчуваємо полунично-вершковий смак. Точно не додаєте туди нічого?». Доводиться віджартовуватися, мовляв, у нас є такі невидимі метелики-чизайчики, які під час дегустації додають у ваш келих полуницю з вершками. Насправді ж дуже приємно відкривати людям світ виноробства та спростовувати стереотипи.
– Бувають на екскурсіях і дегустаціях кумедні випадки?
– Якось на дегустації в мене була ціла родина (мама, тато і двоє хлопчаків), після другої зміни вина хлопці почали бешкетувати, бігати, тато, який мав безалкогольну дегустацію і разом з синами пив сік, збирав їх по залі, втихомирював… А мама тим часом спокійно дегустувала вино. Наприкінці дегустації я часто запитую гостей: «Що ви зараз відчуваєте?». І батько так емоційно: «Заздрість!». Загалом багато цікавих і смішних випадків з гістьми. Особливо розчулюють діти, які на розмальовках або дегустаційних картках, які беруть у батьків, створюють цікаві малюнки, дарують їх мені, наприкінці візиту обіймають… Насправді ж буває різне. Певний час моєю візитівкою є картузи, які я до того не носив. Аж доти, коли після Дня відкритих дверей у Шато, де був ведучим і була дуже сильна як для травня спека, наступного дня не виявив, що спека вже й у моєму організмі: гарячка 39, червона голова, погано. Так я дізнався, що таке тепловий удар. Згорів на роботі). І мусив вирішувати, що робити з моєю не вельми волосатою головою. Тепер маю колекцію кепок і картузів, на всі сезони, і мене за ними впізнають.
– Чи можеш описати узагальнений портрет відвідувача Шато?
– Всі люди різні, всі групи гостей різні і всі – чудові. Є гості, які ставлять багато ґрунтовних питань про виробництво. Приймаємо військових на відпочинку, їм цікаво відволіктися, побачити і дізнатися нове. Є люди, які прийшли по знання про вино. А є ті відвідувачі, хто просто веселиться. Авжеж, чимало гостей Закарпаття вважають, що візит у наш край без відвідин Шато Чизай не зараховується, і вони цілком праві.
Зустрічаємо групи, які вирішили провести корпоратив із дегустацією, і це також свій настрій. До речі, гарний формат відпочинку компанією: вони відвідують термальні купальні і Шато, потім вечеря у ресторані серед виноградників. Зустрічали і дипломатів та міністрів. Зо два тижні тому була група із Фінляндії – частина українців, які там зараз живуть, і власне фіни, їм було дуже цікаво скуштувати вина України (і, до слова, відгуки чудові!).
А під час зимових свят приїздила запальна група з Київщини – жінки з управління культури ОТГ, вони в дегустаційній залі влаштували цілий концерт зі співами, щедрували нам, це було дуже зворушливо. Бувають і дитячі групи. Загалом, наша програма побудована так, аби всі отримали і нові враження, і радість.
– Чому кожному, хто відвідує Закарпаття, та і кожному закарпатцеві (чи тому, хто тут зараз мешкає), варто відвідати Шато Чизай?
– Бо це – про майбутнє. Сподобалося, як сказав один із наших поважних гостей, який відвідав за короткий час кілька виноробень Закарпаття. Мовляв, всі дивляться, як колись було, а тут, у Шато Чизай, дивляться вперед, у майбутнє. А ще, звісно, тому що це якісний продукт, знак того, що Закарпаття – не дещо другорядне, а про майбутнє, якісне, чудове.
– Чи погоджуєшся, що виноробство – це мистецтво?
– Маю таку життєву філософію: будь-яка діяльність є мистецтвом, якщо так до цього ставитися – з любов’ю та душею. У Шато Чизай це саме так і ми занурюємо наших гостей у цю атмосферу на екскурсіях і дегустаціях.
- У відгуках гостей дуже багато подяк тобі і позитивних слів. Як вдається зачаровувати туристів?
– Чесно – не знаю. Мабуть тому, що щирий. А це завжди знаходить відгук.
– Що найскладніше, а що найприємніше у твоїй роботі?
Найскладніше – абстрагуватися від особистих негараздів. Адже гостей не мають цікавити твої проблеми, гість не має бути поранений твоїми прикрощами. Твій емоційний стан ніколи не цікавить. Як казав класик, show must go on!
Найприємніше – подяка від гостей! Усмішки, хороше спілкування… Але я не та людина, яка виокремлює якісь моменти – мені цікавий і приємний сам процес. У самурая немає цілі, у самурая є шлях – ось це про мене.
– Чи вдавалося «перевести на бік світла» гостей, які були скептично налаштовані до українського вина, вин Закарпаття?
– Ніколи не ставлю собі задачу когось кудись переводити. Це вже буде змагання з людиною, а я не боксер, загалом не спортсмен, я не змагаюся. Просто відкриваю те, що у нас є, розповідаю, як є, приправляю це хорошими емоціями. І якщо людина була «легким» скептиком, то вона починає пізнавати та доєднуватися. А хто ж такий «хронічний» скептик, то мають право. А моє право – показати правду. У нас не та публіка, яку ми маємо переконувати, у нас – гості.
– Яке найпопулярніше вино у гостей?
Moscato, напівсолодке мускатне вино – топ для більшості. Люди поволі переходять на сухі вина. Хто ж полюбляє сухі – найчастіше обирає Chersegi, наш флагманський сорт, і як у стилі тихого вина, так й ігристого брют. Власне, і хочеться більше звертати уваги гостей на локальні сорти, бо ж той самий умовний Совіньйон можна скуштувати багато де в Україні, а Черсегі, та ще й ігристе, чи Фурмінт, чи Блауфранкіш – це наше, це закарпатське, локальне. Взагалі ж різні смаки – різні вина. Недарма кажуть, що найкраще вино – те, яке подобається тому, хто його п’є.
– Яке твоє улюблене вино?
Не скажу про моє улюблене вино. Бо нащо знову говорити про Фурмінт?) Якщо ж серйозно – смаки змінні залежно від обставин, настрою, навіть погоди. Подобається на вечір ігристе розе Блауфранкіш, якщо свято – витриманий Фурмінт, а якщо свято і прийшов кум – то коньяк Закарпаття «Мала Гора» 7-річної витримки, якщо свято і прийшли друзі – витримане Піно Нуар, а коли друзі прийшли з цукерками – то напівсолодкий Піно Нуар, смакує мені до десертів. А з батьками п’ю Ґевюрцтрамінер. Вино прекрасне в своїй різноманітності, і в асортименті Шато Чизай точно знайдете те, що смакуватиме саме вам. А щоби було ще смачніше та цікавіше, запрошую на екскурсію та дегустацію!
На фото: Ярослав проводить екскурсію в Музеї винороба Чиза; він і улюблениця команди Піно Нуар зустрічають гостей у фірмовій крамниці (насправді кішка вам теж рада!); наш ведучий на дні святого Мартина у Шато Чизай
