img
Ru
Внимание!

Cайт содержит информацию, которая не рекомендована лицам, не достигшим совершеннолетия.

Достигли ли Вы совершеннолетия?

Да Нет
Ua
Увага!

Cайт містить інформацію, не рекомендовану особам, які не досягли повноліття.

Чи досягли Ви повноліття?

Так Ні
En
Attention!

Large selection contains information that is not recommended for persons under the age of majority.

Have you reached age?

Yes No

Історія

Чизай - легендарна історія про любов і вино


ЧИЗАЙ - один з найбільших виноробних комплексів Закарпаття - заснований у старовинному куточку Європи з ідеальними умовами для виноградарства. Тут унікально поєднуються м'яке сонце і оптимальна кількість опадів, гориста місцевість укриває виноградники від північних вітрів, а багатий мінералами і мікроелементами ґрунт надає винограду неповторного смаку, а вину - особливий характер.

Замок у м. МукачевоВже в ХIII столітті жителі Берегівського комітата займалися виноградарством, - про це згадують хроніки 1200 років. Збереглися письмові свідчення про те, як угорський король Бела IV в 1247 році, а пізніше король Людовик Великий і Людовик II високо цінували берегівське вино. Про бурхливий розвиток виноробства у Берегівському комітаті в 17-19 ст. свідчать і статистичні дані, які дійшли до нашого часу : у берегівських латифундіях в 1762 році було вироблено 1874 гектолітрів вина, а в 1768 році (всього через 6 років!) цей об'єм зріс майже в 2,5 рази. Виноробний маєток, де розташований Чизай, зафіксовано в картографічних архівах Угорщини вже з кінця 17 століття.

І це не випадково: саме тоді воно перетворилося з невеликого маєтку в постачальника князів-мешканців мукачівського замку, а пізніше - польських і французьких королів, царя Петра I і Катерини Великої.

Спробуємо на основі аналізу історичних документів Угорщини та усних легенд з'ясувати історію цих земель і походження слова "Чизай".

На початку 1200 років Король Іштван Другий подарував частину берегівських земель одному із своїх вірних придворних на ім'я Чепан. У 1230 році ці землі успадкував син Чепана на ім'я Чиз. Відтоді ці володіння стали називати Чиз - тай, що в перекладі з угорської мови означає "маєток Чиза". Століття внесли свою корективу і змінили вимову і написання "Чиз - тай" на "Чизай".

Ілона ЗрініФеренц Ракоци І (чоловік Ілони, батько троїх її дітей))Від сімейства Чиза бере відлік свій родовід королівська династія Ракоці. У цьому регіоні займалися і поширювали виноградарство і виноробство переважно священики і ченці. Прекрасний цілющий виноградний нектар в ті часи пили не лише під час свят - це був щоденний напій людей, оскільки вода була часто заражена інфекціями і для вживання не була придатна. З 1660 років землі Чизая та його околиці знаходилися у володінні Ференца Ракоці I, який в 1666 році одружився на прекрасній Ілоні Зріні - надзвичайно обдарованій і на рідкість освіченій жінці свого часу.

Ференц  Ракоци  ІІ  (молодший син Ілони)Пам'ятник Ілоні та Ференцу II (замок у Мукачеві)Ілона вийшла заміж за князя Ференца Ракоці I в 17 років і народила йому троє дітей - синів Дьордя (помер у дитинстві) і Ференца (пізніше князь Ференц Ракоці II), і дочку Юліанну.

Шлюб Ілони і Ференца за описами був щасливим, вони жили у блискучому замку Шарошпотока і в Маковецькому замку (нині село Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області). Але свекруха Ілони Софія Баторі ненавиділа свою невістку, і після ранньої смерті Ференца I у 1676 році заради уникнення конфліктів, прекрасна вдова була вимушена разом з сином і дочкою переселитися у володіння Ракоці в селі Борши (нині східна Словаччина).

Іншою причиною переїзду була небезпека набігів куруців. Це були озброєні загони антигабсбургських угорських бунтівників, які часто нападали на закарпатські маєтки Софії Баторі, відомої своїми проавстрійськими симпатіями. Але уникнути загрози куруців Ілоні не вдалося: її молодший брат Янош Зріні, що їхав до неї у гості, потрапив в листопаді 1678 року в полон "утікачів"!

Імре Текелі (другий чоловік Ілони)З метою звільнення брата Ілона вдалася до таємного листування з вождем куруців графом Імре Текелі, овіяним ореолом слави завдяки ряду перемог над габсбургськими військами.

Перша таємна зустріч Ілони та Імре Текелі, який був на 14 років молодшим за 36-річну вдову, відбулася влітку 1679 року з метою звільнення з полону Яноша Зріні. За переказами ця зустріч проходила у маленькій садибі Берегковач, яка відносилася до володінь Чизая. Саме тут зародилася легендарне кохання Ілони та Імре, що об'єднала їх до самої смерті. Дізнавшись про їх любов, Софія Баторі у гніві підпалює садибу. Зберігся лист Софії Баторі від 3 лютого 1680 року, адресований Ілоні з мукачівського замку. У ньому свекруха докоряє жінці за те, що та прийняла в Маковецькому (Чинадиєвському) замку куруцького бунтаря Текелі.

У листі у відповідь Ілона дає горду відсіч "наклепникам, що спотворили правду", і пояснює візит Текелі жестом ввічливості. Але обмін листами між Ілоною та Імре свідчать про те, що їх взаємовідносини дійшли до визнань взаємних почуттів любові ще до зустрічі, про яку дізналася Софія.

Таке листування, такі шлюбні пропозиції не могли виникнути до особистої зустрічі закоханих, тим більше при такій незвично великій різниці у віці! Але вони вимушені були приховувати факт свого зближення як від Софії, так і від ворожого до Імре віденського двору, чий дозвіл був потрібний для шлюбу.

Зберігся надовго і ностальгічний зв'язок закоханої пари з Чизай: вони допомогли орендарю розвинути виробництво вина фінансами і замовленнями. Вже на весіллі Ілони та Імре, що святкувалося 15 червня 1682 у мукачівському замку (перейшов повністю у володіння Ілони після смерті Софії Баторі, яка померла 14 червня 1680), подавалося вино Чизай. Кількість привезеного на весілля вина свідчить про бурхливий розвиток цього виноробного господарства, котре відбулося за підтримки Ілони та Імре. Звернемо увагу на опис весільного бенкету, що зберігся:

«Весілля 39-річної Зріні та 25-річного Текелі відбулося у Паланку 15 червня 1682. (...) Випили: 130 бочок червоного і 150 діжок білого вина. Крім цього гості вжили 10 відгодованих волів, 36 телят, 20 свиней, 80 баранів, 4 олені, 6 диких кабанів, 800 кг риби, 5000 кг меду. Випили 40 бочок пива, 25 бочок польської палінки».

Доля молодят з одного боку була повна щастя і любові, з іншого - сповнена відчаю.

Незабаром після весілля військова удача покинула молодого полководця Імре Текелі, його війська зазнають одну поразку за іншою, а його самого в Стамбулі «через непорозуміння закривають у в'язниці». Невсипущі Габсбурги негайно відрядили дванадцятитисячне військо в Мукачеве, щоб забрати у непокірної княгині замок Паланок. Проти цієї армії Ілона витримувала облогу майже 3 роки, спираючись лише на 2 тисячі гвардійців і кілька сотень селян!

Вся Європа, затамувавши подих, із захопленням спостерігала, як жінка-героїня протистоїть потужній імперії: у дворах Франції, Польщі і Росії описували її зовнішні і моральні достоїнства. Ілона вміло домагалася своїх цілей не тільки розумом, але й підкупом. І часто для підкупу в хід пускалася вино Чизай.

Ілона підписує капітуляцію замку австрійському фельдмаршалу КараффаНеприступну фортецю вдалося взяти лише завдяки зраді коменданта. Через нерозділене кохання до Ілони, комендант, за різними відомостями, або отруїв колодязь в замку, примусивши Ілону до капітуляції, або передав австріякам тайнопис, - спосіб кодування листів, якими обмінювалася Ілона з чоловіком, що перебував в Туреччині. Австрійські генерали сфабрикували лист від Імре Текелі, в якому він нібито просить дружину припинити опір. У Ілони не було підстав сумніватися в автентичності листа, і 17 січня 1688 вона підписала акт про капітуляцію.

Разом з дітьми Ілону відвезли до Відня, і хоча вона була протестанткою, її насильно постригли в черниці. Але тут нарешті втрутився султан: немов намагаючись спокутувати свою провину, він домігся звільнення Ілони, а коли вона приїхала до Туреччини, нагородив її спеціальною грамотою - атнаме. Кажуть, що Ілона була єдиною жінкою, удостоєною цієї нагороди.

Наостанок зазначимо, що в листі Імре Текелі, отриманому Ілоною перед відправленням в Туреччину до чоловіка, він надсилає їй довгий перелік того, що просить привезти з собою у вигнання. І в цьому списку не забуто й вино Чизай, яке з самого початку супроводжувало їх велике Кохання.